Вже час настав – схиляємо коліна
Ми перед величчю твоєю наш Господь,
Вже час настав – поспіла уже жнива
І ми готові віддавати, бо отримали любов!
Потіха наша не в скарбах і златах
Надія наша не тлінний прах,
Потіха наша у Христі Ісусі
У Його заповідях, в золотих словах.
Те що отримали, нам треба передати
Тим, хто нужденний зараз вже в цей час!
Те що отримали, не треба нам ховати,
А лише віддавати тим, хто біля нас.
Все - що коштовне тут, що тлінне мов той ранній сон
Не заберемо ми з собою в небеса,
А що коштовне в вічності, де ангелів співзвучний хор,
То буде з нами і повіки там.
Там - де не буде плачу, де не буде сліз,
Там – де квітучі пахощі любові
Там нашим душам вже приготував наш Бог
Велике те майбутне і чудові долі!
Словами неможливо передати те, що в серці є.
Не кожну думку нашу зрозуміють в світі,
Але не треба зупинятись, бо проллє
На них це Дух Святий, і в цьому нам радіти
Сьогодні дякуєм за вчителів, за тих,
Хто жертвуючи часом не спинялись
Бо розуміючи Небесного Отця лиш клич
Передавати Слово Боже не цурались.
Вже час настав, готові вже обранці
Настановив нас на служіння Бог!
Вже час час настав, ви скористайтесь шансом
Бо іншого не буде, буде лише Бог!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Еглон и Эхуд - zaharur Аод (евр. – Эхуд*) сделал себе меч с двумя остриями, длиною в локоть, и припоясал его под плащом своим к правому бедру,
[и пришел,] и поднес дары Еглону, царю Моавитскому; Еглон же был человек очень тучный…
Аод вошел к нему: он сидел в прохладной горнице, которая была у него отдельно. И сказал Аод: у меня есть до тебя, [царь,] слово Божие. [Еглон] встал со стула [пред ним].
[Когда он встал,] Аод простер левую руку свою и взял меч с правого бедра своего и вонзил его в чрево его,
так что вошла за острием и рукоять, и тук закрыл острие, ибо Аод не вынул меча из чрева его, и он прошел в задние части.
(Суд.3:16-17; 20-22)
______________________________________________________________________
* Имя происходит от корня со значением «симпатизировать», т.е быть по нутру, быть по сердцу кому-либо.
